Заслужений лікар України, президент Всеукраїнської асоціації інфекціоністів Ольга Голубовська заявляє про загрозу національній безпеці через поширення інфекційних хвороб на тлі різкого збільшення під час війни частки населення, яке перебуває за межею бідності.
"41,6% українців – вони не бідні, а вони знаходяться за межею бідності… Інфекційні захворювання – це соціальні захворювання, і вони завжди зростають в період катаклізмів. І це такі захворювання, які стосуються не тільки конкретної людини, а які є основою національної біобезпеки країни", – сказала Голубовська в п'ятницю під час круглого столу в агентстві "Інтерфакс-Україна" на тему "Відповісти на виклик бідності: нові ініціативи до державної політики соціального захисту", ініційованого Асоціацією прифронтових міст та громад України.
"Я не можу звикнути до того, коли людина, яка має обмежений матеріальний ресурс щодо підтримки свого здоров'я або лікування якоїсь хвороби, просто каже: я не буду розоряти свої сім'ї. Це просто неможливо, особливо, коли мова йде про захворювання, які можна вилікувати. Люди, які знаходяться за межею бідності, і всі українці потребують, щоб на них звертала увагу держава, щоб був якийсь соціальний захист", – додала заслужений лікар.
Вона також звернула увагу на те, що витрати на здоров'я, це ж також включають і транспортні різні розходи, коли люди вимушені їздити за медичною допомогою після закриття значної кількості лікарень, а також на масові скорочення лікарів і медичного персоналу, що ускладнює доступ до допомоги.
Голубовська також наголосила, що відсутність сучасних препаратів у державних програмах лікування ставить під загрозу ефективність терапії. "Ці пакети зовсім не відповідають реальному кошторису лікування того чи іншого інфекційного захворювання, і ніякий лікувальний заклад не може забезпечити якість надання медичної допомоги. Людині не важливо, скільки параметрів знаходиться в категорії "доступні ліки", більше тисячі параметрів – конкретна людина отримує один конкретний препарат, і якщо цього препарату немає, а там є препарати, які взагалі з застарілих схем лікування, то їй від цього не холодно і не гаряче. Те ж і з лікуванням в стаціонарах: якщо держава забороняє вимагати від пацієнтів купувати гарантоване, то вона, принаймні, повинна гарантувати реальну наявність цих ліків в стаціонарі, а не забороняти ще й спасти самого себе", – наголосила Голубовська.
Вона закликала переглянути критерії ефективності використання коштів у системі охорони здоров'я. "Багато питань взагалі навіть не потребують грошей, а потребують просто нормальної організації. Тому що, коли я без кінця чую, що профілактика – це дорого, я кажу: а ви порахували, скільки людей, якщо ви своєчасно лікуєте людину, скільки потім людей не отримує інвалідність, скільки ви не платите за листами непрацездатності, скільки ця людина потім працює ефективно на цю країну? Це ніхто не рахує", – сказала Голубовська.
Народний депутат України, співзасновник громадської організації "ВПО Україна" Сергій Козир в свою чергу зазначив, що в Україні відсутня комплексна державна політика щодо внутрішньо переміщених осіб і людського капіталу, що створює ризики для соціального захисту громадян.
"Відсутня профілактика недопущення тих або інших наслідків – або людина за порогом бідності, або людина має якісь інфекційні захворювання. За нещодавно оприлюдненими дослідженнями, кількість бездомних в нашій країні збільшилася на 46%. А по кількісному складу 40% з них – це внутрішньо переміщені особи. Ці люди, які жили у себе в домівках, були плюс-мінус успішними, але точно не бідними людьми, вони стають бездомними і вони позбавлені соціального захисту. Ми бачимо, що з ВПО, які зараз борються і знімають квартири, немає державної політики, то що ми можемо казати про тих людей, ведуть такий спосіб життя?", – сказав він під час круглого столу.
Парламентар наголошує, що кількість переселенців залишається стабільно високою – близько 4,6 млн осіб, і держава не готова до нових хвиль переміщення населення з прифронтових територій. "Місто Слов'янськ і місто Краматорськ, як ми бачимо, у нас вже внесені до зони активних бойових дій. Можуть приїхати 90 плюс тисяч населення, які проживають в цих двох містах. Готова держава їх прийняти? Повірте, ні. Це все знову ляже на плечі міської влади… По всім даним, який є зараз, в місцях тимчасового проживання є 71 тисяча місць. Але повірте мені – вони є просто на бумазі. На сьогоднішні ми бачимо, що люди просто надані самі собі, немає органу, який би систематизував, давав би напрямок", – сказав Козир.
Він заявив про відсутність єдиного центрального органу влади, який би системно реагував на виклики, пов'язані з ВПО, і підкреслив необхідність розробки державної політики, яка буде відповідати на ці виклики.
Народна депутатка України, член парламентського комітету з питань бюджету Леся Забуранна в свою чергу заявила, що рівень бідності серед українців від початку повномасштабного вторгнення зріс удвічі, і нині критичної підтримки потребують як внутрішньо переміщені особи, так і мешканці столиці.
"Рівень бідності, який сьогодні фіксується і який зріс в два рази від початку повномасштабного вторгнення, я однозначно спостерігаю на прикладі мешканців свого округу на лівому березі Києва, коли дійсно переважна більшість людей, як і звичайні кияни, і внутрішньо переміщені особи – а їх сьогодні в Києві майже 450 тисяч, навіть уже більше – зіштовхуються з тим, що вони можуть лише купити частину того продуктового набору, який би хотілося їм мати", – сказала вона під час круглого столу.
Це, за її словами, стосується і питання забезпечення дітей, і питання належного медичного обслуговування.
Забуранна наголосила на необхідності перегляду соціальної політики та врахування ризиків ще до настання критичних ситуацій. Вона також ініціювала пропозиції до державного бюджету щодо підвищення соціальних стандартів, зокрема перегляду політики ПДВ на продукти харчування та ліки.
